Один з наших найпотужніших сенсорів - це нюх. Завдяки йому ми можемо точно дізнатися чи є в повітрі, приміщенні неприємні або дивні аромати, чи вони нам подобаються, чи ні. Але ми незавди перебуваємо в приміщеннях, на території, де наприклад, стався витік газу. Контроль за таким небезпечним явищем можливий завдяки датчику газу.

Газовий датчик - це надчутливий елемент або вимірювальний перетворювач для визначення якісного і/або кількісного складу газової суміші. Він являється основним компонентом газоаналізаторів і газосигналізаторів.

Основною функцією газового датчика є перетворення концентрації газу в електричний або який-небудь інший сигнал, що реєструє та візуалізує отриманий імпульс. Процес аналізу проходить завдяки заданим заздалегідь параметрам - яка концентрація газу допустима, а яка вже небезпечна. Так само працює наш ніс. В носі є рецептори, при подразнені яких в мозок (датчик газу) потрапляє сигнал - подобається нам аромат (імпулс) чи ні. Якщо мозок, проаналізувавши отриманий імпульс (аромат), сигналізує про небезпеку чи відразу, вимикаються захисні механізми - ми провітрюємо кімнату, відходимо далі від джерела неприємного запаху, кашляємо і т.д. Наш ніс найкращий датчик, але він не може визначити якісний склад газу, і наскільки навіть різкий його запах небезпечний для нашого здоров'я, також ми не завжди фізично знаходимося там, де стався витік газу. Щоб запобігти неприємним наслідкам - потрібен датчик газу.